Обчислення інтегралів на скінченному проміжку виконується з допомогою методу Гаусса. Для обчислення інтеграла необхідно виконати команду: $ \backslash Nint(f, a, b, epsilon, N);$ Де: (a,b) - проміжок інтегрування, f - підінтегральна функція, epsilon - кількість точних десяткових знаків після коми (необов'язковий параметр), N - кількість точок у формулі Гауса (необов'язковий параметр). Останні три параметри не можна вказувати. Точність можна вказувати явно (за допомогою параметра Epsilon), або за допомогою константи MachineEpsilon в поточному кільці.
Для обчислення невласного інтеграла на нескінченному інтервалі необхідно виконати команду: $$ \backslash Nint(f, a, b, [...], epsilon, N);$$ Де: (a,b) - проміжок інтегрування, де будь-яка з меж інтегрування може бути кінцевим числом, або $\pm\infty$; f - підінтегральна функція, [...] - точки екстремуму підінтегральної функції у проміжку (a,b) ( необов'язковий параметр ), epsilon - кількість точних десяткових знаків після коми (необов'язковий параметр), N - кількість точок у формулі Гауса (необов'язковий параметр). Останні три параметри не можна вказувати.
Якщо точки екстремуму не вказуються, то коректність результату забезпечується в тому випадку, коли підінтегральна монотонна функція на проміжку інтегрування.
Невласні інтеграли першого роду обчислюються за допомогою наступного алгоритму: Нехай для певності проміжок інтегрування має вигляд: [a, infty). Вважаємо інтеграл від функції f(x) з кроком 3N. Отримуємо відрізки: [a, a+3N], [a+3N, a+6N], ... Коли значення інтеграла на черговому відрізку стане менше значення інтеграла на попередньому відрізку, крок збільшується вдесятеро. Обчислення інтеграла зупиняється, коли значення інтеграла на поточному відрізку стає менше значення інтеграла на попередньому відрізку та менше машинного нуля.
underline{Приклади. }